Спочатку, все це планувалось як похід на тижденьок, а то і більше,
по маршруту Київ - Моє село 200 км - р. Рось - Канівське вдсх. - Київ Але закінчено подорож було достроково...А все це через веселі сірі хмаринки, яким заманулось перетворитись у мільярди захопливих капітошок...
була три дні на дачі за 200 км - попрацювала, обдерли всі смородинові кущі, всі вишні - два дні активно працювали,- повинні були потім рвонути на Рось, але як виявилось, вона настільки брудна, що відпочивати на ній неможливо, а потім цілеспрямовано їхали на Канівське вдсх. Виїхали вчора ранком туди...
...їхали весь день...11 годин...ні щоб по дорозі їхати, так ми по грунтовках, брущатках, лісах і дебрях - природою милувались, старі місця згадували...трохи з"їхали зі шляху і через це зробили по дебрям гак на 3 години...
як результат, на землю вже опустилась темрява, було приблизно 11 годин і на небі згустились чорнющі хмари, з яких невдовзі хлинула жахлива злива, яка застала нас як раз на трассі на полі на шляху до Канева (а від Канева до місця відпочинку нашого ще кілометрів 55), всюди все блискало, небо божеволіло яскравими спалахами, двірники на машині не могли впоратись з суцільним потоком води, все плило перед очима, злива була просто вражаюча...
було вже майже 12...ми в надії що дощ припиниться таки поїхали у Канев...(ледь-ледь розгледіли чудові тамтешні місця, яких ще не бачили...)злива не вщухала... ми виїхали з Канева і попрямували до нашого місця, проїхавши кілометрів 20 в полі сталося непередбачуване...
злива була така як і раніше, скло пливло, було видно лише точки габаритів авто попереду, двірник не міг витримати такого скаженого потоку і раптом він просто зупинився посеред скла...навіть найменша видимість повністю закінчилась......... ..........
ми не могли їхати далі...аварійки не працюють, запобіжники поплавились і перетворились у масу, яка мені нагадали масу для цукерок з плавленого цукру... наше авто не було видно, а позаду були авто, - треба було терміново з"їхати з трасси, щоб не трапилось аварії...зліва та справа ми розгледіли лише безмежне кукурудзяне поле...
навсліп, ламаючи зір від напруги, ми розгледіли в бокове скло болотяний з"їзд на поле...довелось скористатись ним... ми з"їхали у кукурудзу... мови про намет і йти не могло - повсюду водою наповнювались страшні болота...поколупавши сь з ліхтарями усередині машини в запобіжниках,ми зрозуміли, що нічого вдіяти не можна...єдиним рішенням було заночувати у машині...
все б нічого, якби не гОри снаряги, що у багажнику, що на задньому сидінні...ледве, відгрібши все барахло на лівий бік і у багажник, я змогла трохи відкинути сидіння, запхала під ноги каремат і поклала ноги на нього, тато теж так само зробив, але без каремату...нащупавши якесь покривало, яким було накрите барахло я вкрилась, повернулась і довго намагалась у незручному положенні поринути у сон...
...декілька разів у гордій темряві, та в спалахах неба я прокидалась, і знову поринала у напів-сон...навіть щось снилось, чОму я на ранок була дуже здивована (всі чудово знають що у мене хронічне безсоння з дитинства, і по ночах я майже не можу спати, лише вдень)...
Прокинулася я у 5:20 ранку... було світло, злива вщухла, але все одно накрапав невеликий дощик, під ногами було страшенне багно... Ми думали спати і далі, але зрозуміли, що поки не дуже ллє, треба їхати кудись, щоб не провести в цьому чарівному полі посеред багна ще день... ми таки поїхали на наше місце... Дощик заляпав вже через 5 хв все наше скло, тому у лобове майже нічого видно не було, але хоч не пливе так як вчора - вже ліпше... Приїхавши до повороту на наше місце (від повороту з трасси ще 15 км по лісу), ми зрозуміли що всі лісові дороги перетворились у суцільне болото, через яке нереально проїхати...Тим більше згущались все чорніші хмари... Я пробила по Гуглу в телефоні погоду на сьоні і зрозуміла що ще два дні чекати хорошої погоди не варто...
Сумно, але єдиним виходом було їхати додому, на Київ...Було 6 ранку.... Взагалі то з села до Києва пряма трасса 200 км, але ми в надії повідпочивати пару днів на Канівському, і подолавши стільки годин і скажену кількість зайвих кілометрів, і досягнувши місця, зрозуміли що всі наші плани зруйновані.......... .................... ....
Потрапивши додому в 11 ранку я, зганявши у душ, вимкнулась до 7 вечора... А зараз пишу вам...Ось...
