Життя в мене було важке - у деталі не буду заглиблюватись...

Але все ж вийшло так... Знач так судилось... Почну порівняно віднедавна... Маленький "щоденник життя" -

В березні 2005 мну стукнуло 16,
червень - місяць скандалів непролазних, на літо рву всі зв"язки, кінец червня - пішла з дому...,

липень - ховаюсь, шифруюсь, ні з ким не спілкуюсь - до сих пір шифруюсь від мами...,у мене душевна травма...

серпень - не кажучи, їду в похід з байдарками - сплавлялись два тижні по річці Ворсклі по трьом областям від Ахтирки(Сумська обл) до
Полтави...Приходжу в себя потроху...

Вересень...пора в школу...знову, набридлий мені, Вишгород (я там вчилась) - доводиться кожен день їздити з Києва тудь...так и жила рік - каталась...

вересень 2005 - червень 2006 - шукаю себе в гламурі (даж зараз не віриться, що ще віднедавна так було: ) "Зірка", короче на все місто ... але згодом зрозуміла, що не знайшла себе в цьому...

липень 2006 - випускний... закінчила свої 11 класів...

кінець липня 2006 року - шукаю куди б вступити, та катаюсь по походам як і раніше...подаю документи в 2 коледжа - в обох здаю екзамены, в одному недобір для бюджету 2 бала, в Торговельно-Економічний поступила...

серпень 2006 - весь присвячений походам...

вересень - почався перший студентский рік...я була цИвілкою...

перші пару місяців пройшли непомітно... група в мене була прикольна - весела, і , наче, дружна, - ходили по визначним місцям, тусили разом, я таскала гітару і ми співали пісні по ночам у дворах будинків, та на парах прямо перед кафедрою Классні були часи, але я почала розуміти, що чим далі, то тим більш я відрізнялась від своїх одногрупників...

Скоро мене стала трохи дратувати їх компанія, мене дуже часто просто використовували, знаючи, що я "разводяга"... Мені перестали подобатись їх "тусовки", я розуміла, що у нас немає спільних інтересів... І від цього я все менш почала з ними спілкуватись...

Осінь змінилась зимою, за місяць перед новим роком назавжди у нашій групі заглох дзвін гітари і веселий спів...
Зима пройшла у затишші...

Весна і 18-річчя пробудило в мені переосмислення життя, і я стала все частіше і більше задумуватись наж змістом життя, моєму місці в ньому... Я не могла зрозуміти - чого ж мені не вистачає...

Ніколи не забуду тих людей, котрі допомогли мені знайти себе (не світимо - хто знає - той мовчить :))

Я стала виявляти цікавість до неформального життя, субкультур, їх світосприйняття - їх погляд на життя, їх дозвілля, способи відпочинку, активне самовираження просто затягнули мене - я стала вивчати детальніше - я перекопала весь інет, багато чого дізналась, але мене обурило, що багато людей говорять БРЄД на рахунок нефорів, оскільки поряд з собою я бачила неформальних людей, які ЗОВСІМ відрізнялись від опису в інеті.

Інет пестрить статтями, що всі нефора - вандали, наркомани, алкоголіки, відброси суспільства, які тільки шкодять, і яких необхідно знищувати!
Але ж це неправда - я бачила нефорів, я гуляла з ними - дуже начитані, кільтурні люди, веселі, цікаві, з неповторним індивідуальним світоглядом...

І я вирішила стати одним з таких, і розвіяти, та хоча б показати людям, що вони неправі! (Звісно, нічого ти не доведеш, але в душі ти будеш знати правду - хто ти, і для чого живеш)

Пройшло майже з півтора року... Я - така... Строк невеликий, але Я ЗНАЙШЛА СЕБЕ! У мене життя стало більш насиченим, цікавим, веселим, багато нових друзів з"явилось, багато місць для себе відкрила. Неформалізм змінив мою душу, поведінку, світогляд - на краще... Ті, хто мене знав раніше помітили це, я і сама безмежно рада!

Тепер я можу сказати, що я ЩАСЛИВА! Шукайте себе!