"Призрачно всё в этом мире бушующем,
Есть только миг - за него и держись...
Есть только миг между прошлым и будущим,
Именно он называется жизнь..."
Життя...Що кожен з нас відчуває, коли чує настільки знайоме нам слово? Може комусь з нас одразу згадались світлі моменти; нерозумні, примітивні вчинки, згадуючи які, волею-неволею на обличчі розпливається щира посмішка; ніжні погляди близьких та дорогих нам людей; веселий сміх друзів...
А комусь це слово ассоціюється з суцільною несправедливістю, стражданнями, слізьми, самотністю, незрозумілим відчуттям постійної пустоти у душі, коли хочеться голосно кричати, але ти тихо замовкаєш, розуміючи, що тебе все одно ніхто не почує, ніхто не втішить...Ще є люди, які приймають дар життя як тягар, деякі добровільно відмовились від неї...Частіш за все так і є...Багато хто відчуває себе зайвим, нікому не потрібним, та розділяють відчуття автора однієї старої пісні:
"И я хотел идти куда попало,
Закрыть свой дом и не найти ключа..."
Так, іноді "бывают дни когда опустишь руки, и нет ни слов, ни музыки, ни сил..." , коли нам хочеться втікти від усього і всіх. Але бігти куди? Ми ж і так на життєвому шляху, і як не крути, зійти з нього ніяк не можна, просто немає куди... Залишається лише один вихід - потрібно все-таки відшукати зміст свого життя, стати на правильний шлях, знайти себе...
Ми вже давно йдемо цим шляхом:
"Мы не один, ну, оглянись, оглянись,
Это наш путь, он называется жизнь...
И не грусти, прошу тебя, не грусти,
Сколько у нас уже всего позади..."
Третя частина життя прожита...І що? Всі ми встигли зробити багато чого: чогось досягнути, зробити якісь самостійні кроки; подарувати комусь радість, посмішку; засмутити чи глибоко поранити, наговорити безліч зайвих слів...Тепер думаєш - "Навіщо?" Та совість часто не дає спокою...
"Хотелось что-то взять, исправить,
Но всё, увы, нельзя вернуть...
Но, может, как-то легче станет,
Коль кто-то вдруг укажет путь..."
Треба шукати себе...Озброїтись підтримкою: підтримкою близьких, друзів; всїх, у кому впевнений...Прямувати за своєю мрією крізь терени, полинове поле (адже без перешкод ніяк не обійтись)...і життя тобі обов"язково посміхнеться...Правда ж? :-)
|
