Вітаю Вас Подорожній
Неформальщина
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
Форум неформальной музыки » Творчість » Власний креатив » Україномовні віршики, які навіяло останнім часом... (Ділимось криками душі)
Україномовні віршики, які навіяло останнім часом...
neformalizmДата: Субота, 10 Травня 2008, 15:22:24 | Сообщение # 1
Admin
Группа: Користувачі
Сообщений: 263
Репутация: 11
Статус: Відсутній
Злива вночі

Плаче небо, ніч ридає,
Сльози ллються – я не знаю…
Чом життя мені здається
Зараз беззмістовним, рветься
Серце на свободу
З тіла вирватись бажає,
А душа – одвічно вільна, а душа уже літає
.

В тінях химерних, з-поміж сірих стін
Одиноко блукає чиясь темна тінь.
І той привид нічний, чи привидівся, часом,
Чи то справді під зливою бродить неначе…

Гучно краплі дощу по даху лиш стікають,
Звуки незвичні мою сутність лякають…

І не можу сказати ні слова…Прощання…
Із життям? Чи ще з чимось? Чи з кимось?. Ридання…
І стогін… жахливі, нестерпні ці муки
Думки заважають…та ще і ці звуки…

Не знайдено змісту мого існування
Навіщо?, - якщо все життя – це страждання…


Не трапляється у світі випадковостей! Випадок - це всього лиш закономірний наслідок наших неконтрольованих думок!
 
neformalizmДата: Субота, 10 Травня 2008, 15:25:30 | Сообщение # 2
Admin
Группа: Користувачі
Сообщений: 263
Репутация: 11
Статус: Відсутній
Ну...Цей незавершений трохи, і, як мені здається на двох нотах. Треба буде поредаґувати, як навіє ще раз biggrin

Немає сенсу

Сльоза заблищала і серце спинилось
Весь світ той далекий, - все враз зупинилось
І час вже не має вагомого значення
І з вуст не почуєш моїх ти пробачення.

На небі здавалось і сонечко згасло
Зірки заховались в бурхливе ненастя
Здавалось, що жити немає причини
І вітер у полі зі мною єдиний

Лиш я, та лиш вітер, й обидва не знають
Що спереду бачать – туди путь тримають
Думки мої сплутані терновими вузлами
Не скрасити тугу гучними піснями

Ламають мою сутність спогади сумні
Хочуть вирватись назовні думи голосні
Але їм бракує духу і вуста лишень мовчать
Очі бігають розсіяно і сльози блищать…


Не трапляється у світі випадковостей! Випадок - це всього лиш закономірний наслідок наших неконтрольованих думок!
 
CrowneДата: Понеділок, 12 Травня 2008, 16:02:12 | Сообщение # 3
Посвячений
Группа: Користувачі
Сообщений: 56
Репутация: 4
Статус: Відсутній
Гарні віршики....))я в тобі ніколи не сумнівався)
 
neformalizmДата: Вівторок, 13 Травня 2008, 00:48:49 | Сообщение # 4
Admin
Группа: Користувачі
Сообщений: 263
Репутация: 11
Статус: Відсутній
Quote (Crowne)
Гарні віршики....))я в тобі ніколи не сумнівався)

Вганяєш у фарбу)))
shy Дякі)


Не трапляється у світі випадковостей! Випадок - це всього лиш закономірний наслідок наших неконтрольованих думок!
 
CrowneДата: Четвер, 15 Травня 2008, 19:33:17 | Сообщение # 5
Посвячений
Группа: Користувачі
Сообщений: 56
Репутация: 4
Статус: Відсутній
А чого ти???це ж сама правда))
 
DARK_ANGELUSДата: П`ятниця, 16 Травня 2008, 08:36:01 | Сообщение # 6
Неформальна істота
Группа: Користувачі
Сообщений: 205
Репутация: 10
Статус: Відсутній
Quote (neformalizm)
Вганяєш у фарбу)))
Дякі)

це не про тебе!! smile


...люди не замечают,как плачет ночами та, что идет по жизни смеясь...
 
CrowneДата: Вівторок, 20 Травня 2008, 16:30:32 | Сообщение # 7
Посвячений
Группа: Користувачі
Сообщений: 56
Репутация: 4
Статус: Відсутній
Якось буде час і свою віршики викладу...але в мене тіки 2 на українській мові...тому будуть і російські тут)))
 
neformalizmДата: Вівторок, 20 Травня 2008, 16:35:23 | Сообщение # 8
Admin
Группа: Користувачі
Сообщений: 263
Репутация: 11
Статус: Відсутній
Quote (Crowne)
тому будуть і російські тут))

Та хоч на китайскій biggrin головне що ти в них душу вклав! ) А мова - це завжди по настрою. В мене теж більшість російськомовних. Час буде - повикладаю...


Не трапляється у світі випадковостей! Випадок - це всього лиш закономірний наслідок наших неконтрольованих думок!
 
DARK_ANGELUSДата: Вівторок, 20 Травня 2008, 20:35:17 | Сообщение # 9
Неформальна істота
Группа: Користувачі
Сообщений: 205
Репутация: 10
Статус: Відсутній
neformalizm, в тебе дуже класні російськомовні вірші!!! я чекаю,що ти їх сюди закинеш))) smile

...люди не замечают,как плачет ночами та, что идет по жизни смеясь...
 
neformalizmДата: Середа, 21 Травня 2008, 00:29:09 | Сообщение # 10
Admin
Группа: Користувачі
Сообщений: 263
Репутация: 11
Статус: Відсутній
Quote (DARK_ANGELUS)
в тебе дуже класні російськомовні вірші!!! я чекаю,що ти їх сюди закинеш)))

Створено окрему тему російськомовних віршів - прошу скидати свої творчі надбання) Ми найкращі, молоді, творчі, креативні!!! cool


Не трапляється у світі випадковостей! Випадок - це всього лиш закономірний наслідок наших неконтрольованих думок!
 
amoPySДата: Понеділок, 10 Листопада 2008, 16:32:35 | Сообщение # 11
Группа: Видалені





зара як заверну)))

Затираючи останню згадку, на лівій руці,
синьою пастою, кулькової ручки,
кольору безмежного неба, і твоєї сльози,
ніби номер твого телефону, ніби дату твого народження,
найкращої в світі події, наповненої філософією…
твого побуту, і мого ранку, тепла моїх слів,
і холодної відмови, так ніби патріотично,
так ніби розстріляно, посипаючи попелом,
місця видатних подій,
автобусної зупинки, і штовханини метро,
виписаних рецептів, забутих за вікном

телеграфних стовпів, і залізничних рейок,
польової кухні та продажних птахів,
я простягав руку безнадійному спогаду,
діяльності наслідок зґвалтованих мрій,
впустити у прірву, схопити за одяг,
розідраний від шляхів і дротів,
колючих та гарних так ніби намисто,
гарячих й розумних, світлих голів…

затираючи згадку, й ламаючи пальці,
ходою повільною по битому склу,
заламаних рук під стіни пошарпані,
я в час ніби в сон брутально зійду,
під грубощі натовпу, під сонячні промені,
розбитої лампи, і мережі підлог,
мабуть таки геометрично правильної…
під час колискових навчальних тривог

Додано (10-Лис-2008, 16:32)
---------------------------------------------
а це менш завернуте))

я люблю Україну за те що вона,
прямує невпинно крізь сонячний простір,
крізь різані руки та тонни сміття,
крізь марево пилу і зоряні ночі,
я люблю Україну за те що вона,
дала мені місце в цікавому світі,
за гори заліза, бетону і скла,
за правду і чесність цього суспільства,
я люблю Україну за те що вона,
дала нам героїв, Дніпро та Чорнобиль,
безкраї степи та порожні поля,
і села котрі трансформуються в попіл...
я люблю Україну за те що вона,
не плаче тому що висохли очі,
бліде вже обличчя,в палаті одна,
і мрії повзуть тарганом по підлозі...

 
neformalizmДата: Вівторок, 11 Листопада 2008, 00:38:06 | Сообщение # 12
Admin
Группа: Користувачі
Сообщений: 263
Репутация: 11
Статус: Відсутній
amoPyS, ВІРШІ СУПЕР!!!! особливо останній - просто бомба - так реально описав життя наше, що капець - що називається "сиджу та крізь сльози сміюсь", бо написано просто слів немає - а як вдуматись - гірка правда...

Не трапляється у світі випадковостей! Випадок - це всього лиш закономірний наслідок наших неконтрольованих думок!
 
amoPySДата: Вівторок, 11 Листопада 2008, 15:56:13 | Сообщение # 13
Группа: Видалені





Quote (neformalizm)
amoPyS, ВІРШІ СУПЕР!!!! особливо останній - просто бомба - так реально описав життя наше, що капець - що називається "сиджу та крізь сльози сміюсь", бо написано просто слів немає - а як вдуматись - гірка правда...

воно само...я не спеціально... чесно... shy
 
neformalizmДата: Вівторок, 11 Листопада 2008, 15:58:39 | Сообщение # 14
Admin
Группа: Користувачі
Сообщений: 263
Репутация: 11
Статус: Відсутній
Quote (amoPyS)
воно само...я не спеціально... чесно...

я теж якщо щось пишу - так спонтанно - навіяло у 3 години ночі - навіяло - встала - записала, поки не забула smile але в тебе супер виходить!!! first


Не трапляється у світі випадковостей! Випадок - це всього лиш закономірний наслідок наших неконтрольованих думок!
 
amoPySДата: Вівторок, 11 Листопада 2008, 16:02:39 | Сообщение # 15
Группа: Видалені





Quote (neformalizm)
я теж якщо щось пишу - так спонтанно - навіяло у 3 години ночі - навіяло - встала - записала, поки не забула smile але в тебе супер виходить!!! first

ну я о третій ночі сплю... але ото аж міня таво... застісняли) дякую звісно... а кубок я собі заберу)))

я тут он навіть вакарчуку приспів придумав)))

подаруй мені свій день-там де попіл руйнує світло,
подаруй мені свою ніч-відішли мене нахуй до своєї мрії,
роздратуй себе почуттям, запхай у горлянку свої ніжні квіти,
Забери свої дощі-до себе додому та кидай мабуть пити!

раптом зуcтрінеш передай йому нехай допише))

 
neformalizmДата: Вівторок, 11 Листопада 2008, 16:25:29 | Сообщение # 16
Admin
Группа: Користувачі
Сообщений: 263
Репутация: 11
Статус: Відсутній
Quote (amoPyS)
раптом зуcтрінеш передай йому нехай допише))

якщо раніше не злякається мого вигляду і не втече biggrin biggrin biggrin то передам обовязково


Не трапляється у світі випадковостей! Випадок - це всього лиш закономірний наслідок наших неконтрольованих думок!
 
BaskervilejДата: Середа, 12 Листопада 2008, 18:31:22 | Сообщение # 17
Группа: Видалені





..мм..*червонію*.. але таки насмілилась викинути сюди...

*Нічний трамвай*

...Мале дівча
від дощу тікало;
в нічний трамвай
мимоволі впало...

Смачні артерії
в нічних трамваях
засмокчуть в двері
вчорашнє "знаю",
щоб ми забули,
за що палили
важкі цигарки;
як в них топили
гіркі троянди
і анекдоти,
політ у Анди
і матч у доту;
гризькі зізнання
"хто крайнім вийшов",
швидке кохання
у жанрі "тихше",
роздерті диски
із "брітні-бекхем",
дешеве віскі,
а вранці: "де ми?";
рожеві кульки
у емо-стайлі,
останню мульку
зелених смайлів,
червиву каву
і злі грейпфрути,
твоє "ласкаво",
моє "позбутись",
народне "здрасьтє",
і вічне "будьмо!";
гаряче небо
й холодний пудинг,
з пластмаси ручки,
з картону стіни,
гнучкі каблучки,
заморську піну,
готельний номер,
плакатів вежі,
прощальний гомін,
"каюк" в мережі...
І ми забули,
за що палили
важкі цигарки,
що в них топили...
І нас всмоктало
в залізні двері,
роздерло тишу
дурних артерій...
Смичковий брязкіт;
значок відзнаки;
за вбивство смерті
німа подяка...

...Мале дівча
під дощем стрибало,
по рейках в світ
від життя тікало...

п.с.: amoPyS, я вражена.. тим, що "завернув" =))

Сообщение отредактировал Baskervilej - Середа, 12 Листопада 2008, 18:33:51
 
amoPySДата: Середа, 12 Листопада 2008, 18:41:36 | Сообщение # 18
Группа: Видалені





Quote (Baskervilej)
рожеві кульки
у емо-стайлі,
останню мульку
зелених смайлів,
червиву каву
і злі грейпфрути,

про емо стайл то правдиво,і черв"яки то тож ващє! КРУТА! thumbup
 
BaskervilejДата: Середа, 12 Листопада 2008, 18:59:34 | Сообщение # 19
Группа: Видалені





shy *червонію* данке
 
amoPySДата: Середа, 12 Листопада 2008, 21:14:42 | Сообщение # 20
Группа: Видалені





Quote (Baskervilej)
shy *червонію* данке

ріально кльово чіво ти ото як помідор одразу))))
 
neformalizmДата: Середа, 12 Листопада 2008, 23:55:32 | Сообщение # 21
Admin
Группа: Користувачі
Сообщений: 263
Репутация: 11
Статус: Відсутній
Quote (Baskervilej)
*Нічний трамвай*

вірш дуже-дуже гарний і правдивий) я б навряд змогла б знайти стільки слів щоб описати наше життя... а це читається легко, і не напрягає...легкий і глибокий вірш...
thumbup


Не трапляється у світі випадковостей! Випадок - це всього лиш закономірний наслідок наших неконтрольованих думок!
 
DARK_ANGELUSДата: Четвер, 13 Листопада 2008, 11:16:03 | Сообщение # 22
Неформальна істота
Группа: Користувачі
Сообщений: 205
Репутация: 10
Статус: Відсутній
amoPyS, Baskervilej, та ви таланти!!!!! вірші супер!!!

...люди не замечают,как плачет ночами та, что идет по жизни смеясь...
 
BaskervilejДата: Четвер, 13 Листопада 2008, 14:28:42 | Сообщение # 23
Группа: Видалені





Quote (amoPyS)
ріально кльово чіво ти ото як помідор одразу))))

я просто вперше викидаю щось "своє" у "відкритий" простір, тобто без рівнів доступа "тільки для друзів"..

Quote (neformalizm)
вірш дуже-дуже гарний і правдивий) я б навряд змогла б знайти стільки слів щоб описати наше життя... а це читається легко, і не напрягає...легкий і глибокий вірш...

дякую.. якщо ви не проти, ще щось викину..

Quote (DARK_ANGELUS)
amoPyS, Baskervilej, та ви таланти!!!!! вірші супер!!!

щодо мене, то я не талант - просто може так повезло..)


Сообщение отредактировал Baskervilej - Четвер, 13 Листопада 2008, 14:28:56
 
neformalizmДата: Четвер, 13 Листопада 2008, 16:27:23 | Сообщение # 24
Admin
Группа: Користувачі
Сообщений: 263
Репутация: 11
Статус: Відсутній
Quote (Baskervilej)
я просто вперше викидаю щось "своє" у "відкритий" простір, тобто без рівнів доступа "тільки для друзів"..

треба ж колись починати flower

Quote (Baskervilej)
дякую.. якщо ви не проти, ще щось викину..

не проти звісно, тільки "за") всі ми тут спонтанно пишемо щось, а не професійно) whistling


Не трапляється у світі випадковостей! Випадок - це всього лиш закономірний наслідок наших неконтрольованих думок!
 
BaskervilejДата: Четвер, 13 Листопада 2008, 16:40:32 | Сообщение # 25
Группа: Видалені





Ось ще.. Це було написано близько року тому.

Завіщо стільки? Чому так голосно?
Шпалерами вікна заклею... Нестримано:
"Здихатись сорому!.. Здихатись голосу!.."
Щоб не обкраяти серце межею.

Плакати нічого - лікарі вимерли:
ніхто не продасть за лахміття щастя.
Із під ніг листя закохано вимели,
несчувшись з балкону чийогось: "Здрасьтє!"

Та вже ж - на ранок обіцяно тишею
вітру нечутного, хмар невідбілених...
Люди (скоріше б в провалля!), тихіше...
Щоб тільки бачити ставень задимлених.

Ставень... Задимлених... Більше туманності...
Ехо лунало б від краю до краю,
тіні церков загубивши у хмарності;
брамою вічності душі зрізає.

Тихіше!

...тихіше вінчання колосу...

Аж ось і завмер на стіні годинник:
здихались сорому. Здихались голосу.
Безгрішний сон - та і той покинув,

руйнучи стелі, будуючи стіни
між нами і вами, між сонцем і серцем...
А ми прямуємо по похилій,
співаючи миттю одвічних терцій.

 
amoPySДата: Вівторок, 23 Грудня 2008, 19:27:15 | Сообщение # 26
Группа: Видалені





їй всього п"ятнадцять,а вона блядь з досвідом,
і це нормальне явище,шановне панство,
він цілує її губи не знаючи ціни цього поцілунку,
скільки людей пхало до цього рота атрибутику продовження життя,
репродуктивна політика мать йо,
і так продовжується далі,вона ще не закінчила школу,
але пропитий організм пручається від болю,
душевного,завдаючи собі вона намагається бути краще,
але вона все ще блядь з досвідом...
і ось їй шістнадцять,півцигарки,і паспорт у кишені,
нікому не потрібна але щаслива...
їбошили ногами але посміхалася але любила....
її гвалтували а вона думала що це так треба,
що це розписано за навчальним планом...
їй вже сімнадцять... а вона все ще блядь з досвідом...
з серпня 1991го... опускайте бюлетень у урну!
 
SantAnderДата: Четвер, 29 Січня 2009, 13:40:11 | Сообщение # 27
Группа: Видалені





Ось мої віршики:

Між смертю і життям

Кожна людина стежку свою має
Від народження до смерті веде доля твоя
Когось вона угору здіймає,
Когось безодня поглинає

Стежка моя темна,пуста
Зірок над нею не видно
І вогника жодного на шляху нема
Лиш місяць поміж хмар сяє блідно
По доріжчі цій мені самому іти огидно

20 років стежкою блукаю
Але на цім шляху лиш смуток я знайшов
Надії майже не плекаю
Час мій вирішальний прийшов

Зараз стою на прірви краю
Але стрибати не поспішаю
Адже куди потраплю я не знаю
У пеклі горіти буду,чи полечу до раю?

продовження стежини є!
У тумані я її помітив
Та чимає сенс життя моє
У світі зів'ялих квітів?

Стою на роздоріжжі між смертю і життям
Для мене час спинився
Я не можу дати ради почуттям
Хочу лиш щоб біль мій припинився

Я не знаю,чи витримаю ще цей біль,
Чи слід мені чекати світла?
А може просто покинути цей бій?
Адже доля ця мені набридла!

Лиш надія врятує мене від безодні
Надія,що побачу хоч раз вогник її очей
Ні,я не помру сьогодні!
Я буду чекати тебе протягом ночей.

Додано (29-Січ-2009, 13:40)
---------------------------------------------
Темний романтик

Ночі знову настали,темними стали дні
Зима невпинно наступає
У вікнах погасли вогні
Місто сон поглинає
Залишились лиш тіні сумні

На вулицях тихо,на годиннику друга ночі
Лиш він не засне,не закриє очі
Один по вулицях пустих блукає
Троянду темну в своїх руках тримає
І сніг його голову вкриває

Але холоду він не відчуває
Квітка руки зігріває
З його уст мелодія сумна тихо лунає
Що зветься "Коли твоя мрія вмирає"

Емоцій у нього немає давно
І надії всі зів'яли
Тепер йому все одно
Почуття у серці повмирали
Й не зігріє більш любові тепло

Денного світла зрікається
У чорний колір він себе вбирає
З тінями зливається
В темряві ночі зникає

Й далі вулицями пустими ходить
Він знає куди йде
Стежку засніжену знаходить
Вона углиб лісу заведе
На кладовище старе він приходить

Поміж хрестів блукає
Могилу він шукає
Біля однієї зупинився
На коліна впав,поклонився

У цій могилі лежать його мертві надії
19 років тому вони загинули
Того дня вони цей світ покинули,
Коли почалося його життя
Коли почалися страждання

Темну троянду на могилу поклав
Сніг її пелюстки покриває
Його слід згасав
І тут вже знов нікого немає
Світанок настав...

 
neformalizmДата: П`ятниця, 30 Січня 2009, 01:05:28 | Сообщение # 28
Admin
Группа: Користувачі
Сообщений: 263
Репутация: 11
Статус: Відсутній
SantAnder, знаєш...якщо чесно - я у легкому шоці і у мене зовсім немає слів - одні якісь дивні відчуття десь всередині залишили вірші - надто знайомі ситуації... я вчитувалась у кожну строчку і обдумувала... ти довершено з"єднав реальний сумний стан подій, емоційну і внутрішню боротьбу всередині особистості, у ці прекрасні і до болі правдиві строки... (ні - ці строки я зберегу - просто не змогли вони залишити мене байдужою...) щирий тобі респект - вірші просто пречудові, справді! flowers

Не трапляється у світі випадковостей! Випадок - це всього лиш закономірний наслідок наших неконтрольованих думок!
 
SantAnderДата: П`ятниця, 30 Січня 2009, 13:24:54 | Сообщение # 29
Группа: Видалені





дякую....чесно кажучи не чекав такої реакції. Раніше я ці вірші нікому не показував,просто писав..не думав,що вони можуть комусь сильно сподобатись....велике спасибі за комент!!! flowers smile

Додано (30-Січ-2009, 13:24)
---------------------------------------------
neformalizm, твої вірші просто прекрасні,як і українсько-,так і російсьійськомовні.Вони зачіпають у душі почуття,також вони не залишили мене байдужим... respect

 
DARK_ANGELUSДата: П`ятниця, 30 Січня 2009, 13:26:55 | Сообщение # 30
Неформальна істота
Группа: Користувачі
Сообщений: 205
Репутация: 10
Статус: Відсутній
SantAnder, дійсно дуже гарні вірші... кожен рядок наповнений твоєю душею і відчуттями... і це прекрасно... чіпляє за душу...

...люди не замечают,как плачет ночами та, что идет по жизни смеясь...
 
Форум неформальной музыки » Творчість » Власний креатив » Україномовні віршики, які навіяло останнім часом... (Ділимось криками душі)
  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
Пошук:


Menu
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Наше опитування
Спілкуватись українською - це
Всього відповідей: 73
Друзі сайту
СССР
Статистика